Постанова ВАСУ від 06.02.2014 року

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ К/9991/80832/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Розваляєвої Т.С.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія 1" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія 1" звернулось до суду з позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, скасування рішення визначення митної вартості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Південної митниці по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07 лютого 2011 року та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07 лютого 2011 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07 лютого 2011 року та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07 лютого 2011 року. Зобов'язано Південну митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» надміру сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 7482,23грн. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на загальну суму 7482,23грн. шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ «Енергія 1». В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Південна митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Південної митниці підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія 1" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, згідно зовнішньоекономічної угоди від 10.12.2010р. №СМ-02/10613/10 з ТОВ «ТНК смазочные материалы» (Росія), ввіз на митну територію України на умовах поставки товар -«мастильні матеріали».

Позивачем, з метою проведення митного оформлення товару 03 лютого 2011 року до Південної Митниці подана декларація митної вартості та відповідна вантажна митна декларація №500050001/2011/000972, в яких заявлено до митного оформлення товар №№1,2,3,4,5.

Південною Митницею, 07 лютого 2011 року складено картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 та прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №№1,2,4,5 №500000006/2011/510158/1.

Для встановлення митної вартості товару, ввезеного позивачем, митними органами застосований резервний метод № 6 (ст.273 Митного кодексу України) та здійснено коригування в бік збільшення митної вартості задекларованих позивачем товарів, а саме - товару №№1,2,4,5 за поданою декларацією митної вартості та вантажною митною декларацією.

07 лютого 2011 року позивачем подано до Південної Митниці заяву з додатками про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 17.03.2008 року №230.

Листом №15/28-05/1797 від 08 лютого 2011 року митниця надала дозвіл щодо випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та звернула увагу на те, що згідно з п. 5 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України, митний орган має право контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Митного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неправомірність дій Митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це установлено частиною п'ятою статті 266 Митного кодексу України, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо вірності визначення позивачем митної вартості товару за першим методом та правомірності стягнення із Державного бюджету України на користь позивача суми ПДВ, що відповідає різниці між податком, нарахованим на митну вартість, визначену за першим методом, і податком, нарахованим на таку вартість, визначену за шостим (резервним) методом.

Частинами першою та третьою статті 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, не спростовуючи наявності обґрунтованого сумніву у митного органу щодо митної вартості задекларованого позивачем товару, дійшли висновку про неправомірність дій відповідача виключно у зв'язку з порушенням визначеного статтею 266 Митного кодексу України порядку її визначення.

Аналіз положень статей 265, 266 МК та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин), дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на загальну суму 7482,23грн., фактично визначили митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінили митний орган.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області підлягає частковому задоволенню, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції - зміні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Південної митниці залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року скасувати в частині зобов'язання Південної митниці скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» надміру сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 7482,23грн. та зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на загальну суму 7482,23грн. шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ «Енергія 1.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» про зобов'язання Південної митниці скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» надміру сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 7482,23грн. та зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на загальну суму 7482,23грн. шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ «Енергія 1» відмовити.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: